Люба Зося!
22 квітня 2016 року ми переїхали у Стокгольм.В Києві залишився твій фан-клуб у складі бабусь, дідусів, родичів, друзів і кота Рижика.
Чому ми це зробили? Нагадаю тобі, що на рік раніше у Стокгольм переїхала твоя тітка Надя та Ілюша. І коли ми були у них в гостях, закохалися у це місто з першого погляду. І тоді ми з твоїм татом почали мріяти переїхати сюди. Ну мріяла більше я, а тато впевнено йшов до мети: розміщував резюме, проходив співбесіди по скайпу. І от, доволі швидко все склалося, він злітав на особисту співбесіду, отримав пропозицію і відповів “так”. Зося, мені трохи соромно, але я не знаю ким працює твій тато і що саме він робить на роботі. Є таке слово “девопс”. Так от, він девопс. Якщо тобі цікво – запитай в нього сама, я все одно нічого в цьому не зрозумію.
Зося. Ти дуже молодець. Ти перекрасно поводилася в літаку, ти терпляче сиділа в автокріслі таксі. А коли ми під’їхали до нового будинку, нам на зустріч вибігла Надя, її товариш Діало з букетом квітів та привабливий швед-рекрутер Рікард, ти влаштувала таку істерику, що закладало вуха. Від щастя мабуть, так?
Я гордо зараховувала себе до кола сучасних мам, які не кутають дітей. О, як я помилялася. Ми прилетіли у +6 градусів. Я не могла не витріщатися на дітлахів у шортах, без шапок, з розстібнутими куртками. Ти ж була як мала капустинка. Зо, я буду тебе загартовувати. Я вже навіть зняла тобі рукавички.
Квартиру, в якій ми зараз живемо, нам знайшов рекрутер. Вона дуже класна, простора. З вікон чудовий вид. Тут є все необхідне для побуту, але звісно не було дитячих меблів. Тож ми радо поїхали всією сім’єю вперше в IKEA. IKEA прекрасна. Окрім необхідного, ми накупили купу приємних корисних дрібниць. Наприклад, залізну дорогу. Коли твій татко був маленьким хлопчиком, він дуже про неї мріяв. Але в нього не було. Я вибрала для тебе двох смугастих котиків. Я дуже люблю котиків і сумую за Рижиком. Так що татусь запускає вагончики, я розкладаю котиків, а ти стукаєш пластиковою лопаткою по відерку, які сама собі встигла вхопити.
Зося, ми з тобою багато гуляємо. Поки я ще не дуже розумію транспортну систему міста, тож коли ми лише удвох, то досліджуємо наш район. Ми живемо на вулиці Valla Torg, Arsta. Біля будинку великий парк з гольф-полем, маленький сквер з гарними соснами, площа з фонтанчиком та купа дитячих майданчиків. Мене щодня дивує жити у місті і чути спів птахів. Я не дуже розуміюся на птахах, але їх тут безліч, гарних та голосних. Коли ми зустрічаємо у парку табун зайців, я пищу від захвату. А от тобі більше сподобалися куріпки, які стрімко бігли кудись одна за одною. Я поки не встигаю їх фотографувати.
Для першого разу вистачить писанини, я й так дуже розійшлася. А тобі колись це все читати, тож пожалію тебе заздалегіть.
