Привіт, Зоя!
Літо несеться. Літо завжди пролітає дуже швидко. Наразі серпень, а де дівся червень і липень я не знаю. Зоя, смакой літо, насолоджуйся, і нічого не відкладай на потім. Бо літо несеться.
***
Вперше прилетіли в гості до нас твої бабуся Марія та дідусь Микола. Вони хвилювалися, чи пізнаєш ти їх після розлуки. Хвилювання виявилися марними, ти пізнала і дуже зраділа їм та валізі подарунків.
Ми чудовов провели цей час: багато гуляли містом, їздили на озеро, влаштовували пікнікі. Тобі пощастило з бабусями та дідуся - вони тебе обожнюють безтями.
***
25-го серпня ми з тобою пішли в дитячий садок. Перші чотри дні я супроводжувала тебе, ми знаходилися там разом, знайомилися і звикали. Ну, психологічну підготовку я веле задовго до того (ми багато гралися на території садочку ввечорі, я розповідала тобі як все буде, ми навіть збирали твого улюбленого ведмедика в садок). І ось, ми склали необхідні речі, я нафарбувала собі губи, зробила тобі "пальмочку" на голові і сказала: "Зоя, пішли!". Ти взяла мене за руку і ми вийшли. Ох, Зоя, це був неймовірно зворушливий момент, мені здалося, що в тебе вже випускний, відчайдушно хотілося тебе тіскати і пустити сльозу. Я наперед прошу вибачення, але я буду ридати на всі твої виступи, урочистості і досягнення. Запасися серветками!
***
Дитячий садочок схожий на хоббітанію. Маленький, цікавий і дуже милий. Спершу ми гралися на дворі, а потім пішли в середину. І тут було все: малювання фарбами, ліпка з тіста, книжки, іграшки, конструктори. Одним слоовом, весело. Дуже мила традиція: перед обідом всі дітки сідають на підлозі, співають пісні, а потім вихователька по черзі дістає фотографії дітей. Дітина пізнає себе, радіє, всі разом голосно вимовляють її ім’я, і вона прикрипляє своє фото на стіну.
***
Найскладніше - вкласти тебе спати в незнайомому місці. Ми підготувалися заздалегідь: взяли твого улюбленого зайку. Але всеодно, ти трималася довше за решту дітей. Після півгодини крутіння, співу, розглядання стелі ти нарешті заснула. А я пішла пити свою заслужену каву і спілкуватися з рештою мам.
***
Зоя, якщо стосовно сну ти остання, то стосовно обіду - перша. Ледве почуєш запах їжі, вже летиш за стіл. Доречі, свій стіл ти запам’ятала за день)))
Дітки їдять за маленькими столами, на усю групу два столи. Мені подобається, що виховатлі їдять разом з дітьми. Страви ставляться на стіл, вихователі допомагають покласти кожному в тарілку страву, запитують чи хоче дитина ще. Зручність для батьків - можна зайти на сайт і подивитися меню на тиждень вперед. Також, вихователі уточнюють чи є в дитини аллергія на якісь продукти. Я їм чесно зізналася, що ти їсиш усе, окрім солодкого. Хоча, цукерки вам там і не дають.
***
Раз на тиждень дітям влаштовують прогулянку у сусідній парк чи ліс. Така собі маленька пригодна - дійти у пункт призначення, поспівати там пісні у колі, поїсти фруктів і повернутися назад.
***
Не втримаюся і напишу про те, що мене дивує. Руки ви там миєте один раз, коли приходите зі двору. Після обіду лише витератєте вологими рушниками. Коли їсте фрукти на вулиці - не миїте зовсім. Розумєш, Зося, коли ти народилася, я твої речі прасувала після кожного прання. З двох стороні. Не довго правда, але ж було. Так що ти, Зоя, руки мий. Не нервуй маму.
***
А потім настав день, коли я залишила тебе саму. Я дуже переживала, як ти. І тут - оп, мені на пошту приходить лист від виховательки. Вона написала, що в тебе все добре і вислала купу фотографій, на яких ти граєшся і смієшся. Як просто і як важливо. Зоя, обіцяй мені, коли виростеш - присилати свої селфі, як мінімум тричі на день. Ну будь ласка.
***
Ось і закінчилось наше перше швецьке літо. Воно було прекрасним. Воно було ні на що не схожим. Воно було сповнене відкриттів. Дякую.
Такі от справи,
Мама.
