Лист дев’ятий

Люба Зоя!

Вересень пролетів з космічною швідкістю. Я почала ходити на курси швецької.
Починати важко. Коли щось здається неймовірно важким, нездоланним і складним, важливо нагадувати собі, навіщо ти це робиш. Якщо є мета - всі складнощі можна подолати.
Здатися на першому кроці дуже легко і спокусливо.  Не піддавайся такому, Зоя, ця спокуса оманлива. Якщо в тебе є мета, йди до неї, якими важкими не були б перші кроки.
***
Я люблю свій шлях у школу. Ранок, я йду біля води по дерев’яній набережній.  Сонце світить на воду, на човни, сліпить мені очі. Ранні офісні пташки виходять на вулицю пити каву.
Колись, років через десять, я влаштую тобі екскурсію нашими першими місцями, покажу, де ми жили, куди ходили, де гуляли.
Зоя, не забувай, що тобі пощастило жити у прекрасному місті. Я закохалася у нього з першого дня і сподіваюся, що ця любов передасться тобі.

***
Твої справи в садочку йдуть добре. Ти багато малюєш, зібрала своє перше намисто (так, я його бережу і дуже пишаюся), обожнюєш виховательку Іду і вже трошки говориш швецькою.
***
28-го вереся 2016 року тобі виповнилося 2 роки. Я не знаю, як це працює, але з кожним днем я люблю тебе ще сильніше. Я бажаю тобі щастя. Посміхайся, радій, роби нові відкриття, насолоджуйся кожним днем, знайди щирих друзів та кохання-всього-життя. І скільки б не пройшло років, де б ти не була, знай - в тебе є сім’я, яка любить тебе безмежно. Любить саме такою, якою ти є. З Днем Народження, наша дівчинка - щастя.

***
Вересень був теплий, сонячний і яблуневий. Ми багато гуляли і насолодилися ним сповна. А у останній день вересня ми летимо у Київ!

Цілую твої ніжні щоки,

мама