вівторок, 27 грудня 2016 р.

Лист десятий

Зоя!

Зоя, я дуже сподіваюся, що твоя самооцінка буде значно вищою ніж у мене. Але хочу тебе застерегти. Якщо ти про щось мрієш, прагнеш чи бажаєш, не кажи собі внутрішнє «ні». Просто виконуй максимально добре все необхідне на шляху до мети. Так, не все у житті вдається, але хай «ні», яке ти почуєш, йде ззовні.
Зараз поясню, до чого тут всі ці розмірковування.  Я поступила на курс «швецька для академіків». Коли я вперше дізналася про цю програму і ознайомилася з умовами вступу – мені здалося, що я не поступлю (що я недостатньо розумна для цього, приймальній комісії не сподобається мій диплом, моя освіта чи моя англійська). Але я вирішила спробувати. Пройшла всі необхідні етапи, склала іспит і написала відвертого листа, що я дійсно хочу на цей курс. І мене прийняли.
Так що прошу тебе, не обмежуй себе сама. Кажи собі «так», а світу «я хочу».
***
Про черепаху.
Купила тобі черепаху. Пластикову черепаху на колесах. Ти тягнеш її за мотузок, вона торохтить, котиться. Без черепахи вийти на вулицю неможливо. Вона за нами усюди: у садок, у магазин, гуляти по місту. Куди Зоя – туди й черепаха.
Але біда в тому, що коли черепаха зачіпляється за щось і падає на спину, ти починаєш ридати. Ридати несамовито і дуже гірко. Я пояснювала тобі, що черепаху можна доволі легко поставити на колеса. Та де там, крізь ридання ти не чуєш нічого і заспокоюєшся лише після того, як я поставлю черепаху знову на лапки.
Що я хочу тобі сказати, Зоя. Коли в твоєму житті будуть такі ситуації, і тобі здаватиметься, що настав кінець світу, біда та виходу немає, перш ніж впадати у розпач, зупинися на одну секунду і згадай свою черепаху. Може достатньо легко поставити все на колеса?

***
Святкуй свої перемоги, великі і малі. Я лише вчуся це робити. Склала свій перший національний іспит швецькою, отримала гарні оцінки. Тижні напруженого навчання позаду, попереду – невеликі канікули, але де моя радість – невідомо. В такі миті я відчуваю лише втому. Але радіти треба, Зоя, і святкувати треба. Ввечері мене привітав твій тато і влаштував нам маленьке свято.
Не забувай винагороджувати за зусилля себе і тих, кого любиш. Святкуй щиро кожне своє досягнення – та їх кількість буде збільшуватися.
***
War is over if you want it. Таким надписом на дошці бажали нам щасливого Різдва вчителі у школі. Ми співали пісні, танцювали та їли імбирне печиво. Люди з різних куточків світу, які такими різними шляхами опинилися в одній школі в один й той самий час. І все, що нас об’єднує – це бажання вивчити швецьку, однакова освіта та вся щирість, з якою ми співали під гітару вчителя: War is over if you want it. War is over now.
Краще побажання на Різдво для всіх загалом та для кожного особисто, чи не так?

***
Бажання, загадані на Новий Рік, здійснюються. В мене є докази. Один із них – це ти. Саме тебе я загадала у першу хвилину 2014-го року. І ти здійснилася – ще краща ніж я мріяла.

А у 2016 я загадала інше бажання – переїхати у Стокгольм.  І ось я сиджу тут, пишу тобі, за вікном мокрий сніг. Наш рік-великих-змін добігає кінця. Він був надзвичайно цікавим, щасливим, складним. У цьому світовому круговороті подій, людей, новин, катастроф, мені хочеться лише сильніше триматися за руки – з тобою та твоїм татом – і вірити, що все буде добре.  Що в новому році все стане ще краще.

P.S. Поки я дописала цього листа - ти навчилася керувати черепахою!

2 коментарі: