Лист шостий

А мама все пише, Зося!

Три дні провели на острові Tynningöfärjan. Жити на маленькій землі - це бути наодинці з собою. Не відволікатися на стороннє. Кидати камінці в море, згадати, що вмієш кататися на велосипеді, повільно гуляти в лісі, йти куди ноги ведуть. А ввечорі сидіти на терасі, готувати на грилі, розповідати історії. Обожнюю ось такі дні і вечори, коли виринаєш із міста, збираєш близьких людей і їдеш кудись. В Києві ми так їздили на дачу, весело, душевно, з пригодами. Ти любиш усі ці подорожі, головне взяти з собою мішок їжі і твого ведмедя, і все, можна хоч на край світу.

***

Одного теплого літнього дня ти, я та Надя вдягнули пальта та попливли у музей сучасного мистецтва. Тобі сподобалося, ти бігала по залах, намагалася доторкнутися до усіх експонатів. Найбільший захват викликав старий фото-апарат, ти натискала на кнопку тричі і ми фотографувалися. Але зізнаюся тобі відверто, Зося, я нічого не розумію у сучасному мистецтві. Поки ти теж, бо коли ми побачили опудало баранця у гумовій шині, я розгубилася, а ти злякалася. Але знаєш що, Зося, самовиражайся. Не бійся шукати нові форми, ракурси, методи, підходи. Не бійся мати свою власну точку зору, бачення, мрію. Довіряй собі, вкладай душу у все, що ти робиш, адже робити щось з любов’ю це і  є мистецтво.

***
Так мені подобається це наше літо, ми так багато часу з тобою удвох. Завдяки тобі я можу кататися на всіх гірках та каруселях, малювати крейдою на асфальті та олівцями в альбомі, сидячи на лавці, ми граємо у художників. Катаємося на кожній гойдалці, і я співаю тобі пісні, а ти регочеш. Ти єдина людина на світі, якій подобається як співаю. Сподіваюся, це не зіпсує тобі слух.

***
Поки ти спиш, Зося, це наш з твоїм татком час. Але романтики мало, навчання більше. Ми багато вчимося, я займаюся англійською, Діма своїми незрозумілими мені технологіями. Інколи ми виходимо пити чай на балконі, з десятого поверху відкривється гарний вид. Та тут влітку таке небо та заходи сонця, дивитися - не надивитися. Довгі північі вечори, сонце сідає повільно. Смакувати останні години кожного дня, вчитися, читати, дивитися фільми, відволікатися часто і дивитися у вікно на небо. А ти спи, Зося, спи.

З безмежною любов’ю, мама.

P.S.: Сьогодні (20 червня 2016) ми з твоїм татом ввечорі раптово вирішили тебе підстригти. Власноруч. Можеш запам’ятати дату своєї першої стрижки, і будь ласка, не ображайся на нас, коли будеш дивитися наступні фото. Ми хотіли як краще!