Люба Зоя!
Ми пережили
зиму в Стокгольмі. Насправді, це була
затишна, тепла та приємна зима. Зовсім не така, якою мене лякали. Короткий
світловий день вчить ще більше любити сонце.
Ш ця швецька сонцеманія почала проникати в мене. Я посміхаюся сонцю, я фотографую сонячні
промені, я розмовляю про погоду.
Довгі зимові
вечори дуже затишні, наповнені запахом імбирного печива, мерехтінням вогників
свічок. Ми купили гірлянду та урочисто повісили її на вікно.
Ми переїхали
на Сьодермальм, і в нас тепер внутрішній двір, і будинок старий із крутими
сходами та високими стелями.
У лютому
біля нашого будинку вже цвіли проліски, а в березні випав сніг.
Прощавай,
наша перша зима у Стокгольмі. Дякую тобі за все.
***
Цікаво
спостерігати як ти опановуєш одразу дві мови, поєднуєш їх і вчишся
розрізняти. Твоя швецька розпочалася з
дієслів, а зараз ти вже вмикаєш ввічливу дівчинку та видаєш за раз на прощання:
Tack så mycket! Vi ses imorgon! Jag ska hem! Hej då!
Деякі
українські слова вимовляєш із швецькою вимовою, роблячи по два наголоси у
слові. А в садку мене періодично просять
перекласти твою українську. Ти стрімко змінюєшся,
швидко ростеш і дивуєш нас кожен день.
Люблю тебе,
мама
Немає коментарів:
Дописати коментар